Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

File-mx

Главная » Файлы » Статьи » Сочинения

В категории материалов: 180
Показано материалов: 1-10
Страницы: 1 2 3 ... 17 18 »

Сортировать по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Загрузкам · Просмотрам

Твір «Опис природи за власними спостереженнями»

Опис квітучого саду навесні

Кожного ранку навесні я з нетерпінням виходжу в сад, очікуючи побачити, як зацвітають фруктові дерева. Десь у середині квітня бруньки на деревах стають такими великими, ніби ось-ось вибухнуть. Придивляюся до абрикоси й бачу, що на верхніх її вітах деякі бруньки розкрилися у блідо-рожеві квітки, наче гусениці перетворилися на прекрасних прозорокрилих метеликів. Проходить ще одна тепла весняна ніч - і вранці в саду на мене чекає справжнє диво – пишно розквітла абрикоса, вся біла, наче в тумані, оповита солодким ароматом.

Слідом за абрикосою заквітчуються вишні та черешні. Їхні квітки білосніжні, наче весільний наряд нареченої. Проте якщо придивитися пильніше, то видно, що разом з квітами на вишнях починають розкриватися й маленькі й липкі зелені листочки. Згодом у самому серці саду, на місці, де влітку найбільше сонячних променів, яскравими й насичено-рожевими квітами вкриваються персики. Вони особливі – ці гості з півдня – і вирізняються між усіх сусідів-дерев неповторним кольором квітів. Переходжу від одного до іншого з фотоапаратом у руці, намагаюся втримати оцю красу хоч би на фотографіях, жалкуючи в душі, що я не художник…

Аж ось з абрикоси пелюстки вже полетіли вниз, а на зміну квітам на червонуватому гіллі забриніло листячко. Ніби перехоплюючи естафету, квітками одна за одною вкрилися груша, яблуня, слива. До них ринулися рої бджіл, і повітря наповнилося рівномірним гудіння. А до ніг почали повільно падати змарнілі пелюстки тих дерев, чиє цвітіння вже добігло кінця. Вони вкривають землю легким білим килимом ,ніби сніг. Кожного дня все більш жарко, наближається літо, проте диво весняного цвітіння залишиться у моєму серці назавжди.

 

Сочинения | Просмотров: 376 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Твір «Інформаційні технології в житті сучасної людини»

Більшість з нас вже не уявляють жодного дня без комп'ютера. Зі стрімким розвитком технологій доступнішими стають різноманітні пристрої, що спрощують життя людей. Це стосується й сучасних комп'ютерів, які спроможні забезпечити вражаюче швидку обробку інформації.

Сучасний бізнес використовує можливості інформаційних технологій повною мірою. Це дозволяє зберігати важливі дані та ефективно керувати ними. Великі фірми створюють власні бази даних, в яких відображаються відомості про працівників та ведеться облік їхньої зайнятості. Крім того, зараз набуває поширення робота через інтернет, коли людина працює на комп’ютері в будь-якій точці планети – в себе вдома, чи в парку, в кафе, а результати пересилає через інтернет роботодавцеві. Це досить зручно для всіх.

Робота модернізованих заводів базується на максимально широкому використанні інформаційних технологій. Наприклад, для найбільш небезпечної та важкої праці люди навчилися використовувати роботів, управління якими здійснюється за допомогою комп'ютерів. У цьому є безліч переваг. Основна полягає в тому, що працездатність механізмів не знижується навіть після багатогодинних монотонних дій. Роботи ніколи не втомлюються.

Унікальні інформаційні технології дозволяють людині не тільки виробляти будь-яку продукцію, але й лікувати різні хвороби. Всілякі апарати здатні досліджувати кожну клітинку нашого організму, щоб допомогти лікарю виявити проблему на ранній стадії.

Комп'ютери з їхніми вражаючими здібностями задіяні в багатьох сферах. «Розумні» механізми використовуються й для освоєння підводного світу, і для розкриття таємниць космосу. Головне – застосовувати інформаційні технології на благо людства, адже саме ми вирішуємо, у яке русло направити ці можливості – позитивне або негативне.

 

Сочинения | Просмотров: 374 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Твір «Мова, якою не спілкуються, стає мертвою»

Що таке мова? То засіб спілкування людей, за допомогою якого вони обмінюються інформацією. Це й є основна функція мови в житті людей. І якщо мова перестає виконувати своє призначення, то стає непотрібною, не вартісною, вона просто вмирає.

Кожен народ має свою мову. Протягом усього існування народу саме мова фіксує і зберігає усі особливості його розвитку матеріальної та духовної культури. У мові відображається неповторний світогляд народу, що нею користується. Це можна зрозуміти, якщо співставити те, як по-різному в різних мовах виражаються певні явища світу. Наприклад, в англійській мові є кількадесят слів на позначення різних видів дощу, бо дощ – це типова британська погода, і тому мешканці Британії розрізняють в ній найменші особливості, чого ніколи б не сталося з жителями пустелі. Кажуть, що в мовах народів Півночі існують майже сотні слів, що означають сніг – різні його види. Отже, можна зробити висновок, що мова кожного народу – це безцінне джерело знань про світ, і якщо «вмирає» хоч одна з них, втрачається неповторна картина бачення світу.

Коли ж мова «вмирає»? Історія знає декілька прикладів. Це й латина – мова древньої Римської імперії, яка після її розвалу дала розвиток багатьом сучасним мовам, а сама використовувалась протягом століть як мова науки та богослужіння. Проте, вона була незрозуміла більшості людей і врешті поступилася місцем живим мовам. Але все одно можна вважати, що латині дуже пощастило, бо вона проіснувала ще дуже багато часу після того, як вмерли люди, що спілкувалися нею. А скільки мов, діалектів та говірок зникло повністю? Це в більшості були мови народів, яких завоювали інші, вбивши носіїв або змусивши з часом перейти на мову завойовників. Так сталося, наприклад, з мовами корінних американців після заселення континенту вихідцями з Європи.

Існує приклад відродження мертвої мови, це історія івриту, давньої мови євреїв, яка після довгого періоду забуття стала державною мовою створеної в двадцятому столітті держави Ізраїль.

Історія української мови також налічує багато спроб її знищення. Коли українські землі входили до складу таких держав як Річ Посполита та Російська імперія, потім РССР, видавалися закони, які забороняли використання української мови в офіційному спілкуванні. Проте навіть у найважчі часи наша мова продовжувала жити у живому мовленні людей та фольклорних творах. І згодом посіла своє законне місце як державна мова України.

Мова – то культурна скарбниця кожного народу, тому для знищення народу завжди намагалися забрати в нього змогу спілкуватися рідною мовою. Тому, на мій погляд, можна визначити рівень культурності людини, нації, держави зі ставлення до мови інших народів, іншої людини, національних меншин.

Мертві мови – то нагадування про народи, яких більше не існує, про культури, в яких не було можливості розвиватися. Тому ми маємо берегти свою мову, дбати про неї, адже її стан – то показник нашого власного розвитку – як особистості, нації, держави.

 

Сочинения | Просмотров: 1475 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

«Шануйте матерів своїх», твір у публіцистичному стилі

Дитинство кожної людини, яким би воно не було – це ясний промінчик, що все життя світить через усі проблеми та негаразди. Яскраве сонце в дитинстві – це мама.

Мама – це ранковий дотик, ніжний або бадьорий: «Вставай, моя дитинко, час до школи!» Це теплі руки, ласкавий погляд. Це радість, коли ти отримав гарну оцінку, виграв конкурс. Або тоді, коли ти просто прибіг додому, захеканий. Це тарілка смачного супу, яка так потрібна того часу, коли ти голодний. Звичайно, сама тарілка супу – це не мама, але це прояв її доброти та любові.

Маму шанують, навіть коли вона лає, критикує чи карає. А часто зустрічаються матері, які люблять мовчки, без слів. Така мама не привчена теплих слів, вона просто тихо піклується про дитину, зварить їй кашу або спече пиріжки, купить іграшку.

Шануйте своїх матерів, адже не кожна дитина може порадуватися своїй мамі. В когось мама померла, наприклад. Когось з дітей мама не виховує.

Я свою маму дуже люблю та шаную. Те, що я шаную маму, означає, що я бажаю їй добра та стараюся її слухатися. І менше робити їй шкоди та клопоту своїми вибриками.

Я стараюся бути ввічливою, добре вчитися, гарно танцювати на конкурсах, щоб порадувати маму, допомагаю їй вдома. Вона так яскраво посміхається, коли рада! І мама мене любить. Вона готує мені їсти, складає мені рюкзак до школи. Мама часто просить тата купити мені браслетку або нове платтячко, щоб я виглядала гарненькою. І ще мама часто говорить мені, що я для неї найкраща, найкрасивіша! Вона справді готова дати мені найкраще.

 

Сочинения | Просмотров: 2306 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Твір на тему «Що таке вихованість»

Вихованість людини – це дуже цінна риса, яку є сенс плекати та розвивати у собі.

Що ж таке вихованість? Це тактовність – вміння сприймати інших людей позитивно, бути ввічливими з ними. Також вихованість стосується вміння поберегти почуття інших у складних ситуаціях – тобто менше критикувати, менше чіпати болючих спогадів інших людей, менше тиснути та повчати.

Вихована людина добре вміє поводитися у складних ситуаціях, бо вона стримана. Я вважаю вихованою людиною мою тітку Ольгу. Адже вона завжди спокійна та добра. Що б не сталося, тьотя сприймає все легко, позитивно, з гумором. Колись ми ненароком з двоюрідним братом спалили ковдру у передпокої, так вона не стала нас лаяти. Просто сказала, щоб ми були обережні. Адже ми могли нашкодити собі, наробити пожежі, клопоту.

Вихованість людини передбачає також ґречність, вміння вибачитися, висловити свої співчуття або свій жаль з приводу певної сумної ситуації. Вихована людина знає м’які, тактовні, ввічливі слова. Вона стримує слова грубі, хамовиті та лайливі.

Дуже інтелігентною та вихованою людиною з персонажів української літератури можна назвати дівчину, що її створила уява письменниці Ольги Кобилянської. Повість про неї так і називається – «Людина». Головна героїня Олена є людиною з великої літери. Вона духовно розвинута, прагне освіти, тягнеться до культури, вміє поводитися в суспільстві, що, на жаль, не можна сказати про її рідних. Навіть про старших від неї. Тобто вихованість не завжди придбавається людиною з віком. Її варто берегти змолоду, як кажуть мудрі люди.

Вихованість людини – це показник поваги до себе та інших, показник почуття власної гідності. Вихованість людини дає їй впевненість в собі.



 

Сочинения | Просмотров: 232 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Твір на тему «Скарб, що потрібен людині»

Тема даного твору спочатку видалася мені загадкою. Що ж це за скарб, який може людині бути потрібен? Гроші чи матеріальні блага? Вони, звичайно, людині потрібні та гріють її тіло. Але, мені здається, що той, хто придумав для нас цю тему твору, думав про зовсім іншій скарб.

Думаю, що скарб, який потрібен людині – це душевні багатства. Я, мабуть, почну не з доброти та щедрості. Це дуже гарні риси в людині, які всім іншим подобаються. І вони дуже цінні.

Але спершу, я думаю, варто сказати про такі душевні скарби, які дають людині волю та силу до життя. Це відвага, стійкість у життєвих труднощах, хоробрість. Це почуття власної гідності та повага до себе самого.

Ще великим душевним скарбом є вміння прощати. Кинув хтось м’ячиком на спортмайданчику, трапилася бійка. Або ж не було сили навіть битися. Тут варто перестати вирощувати в собі суперництво та ворожнечу.

Крім душевних багатств, людині потрібні знання. Оцей душевний скарб точно вартий того, щоб вкладати силу та час в його надбання. Знання не носять за плечима, як-то каже мудра народна приказка. Вони стають у пригоді кожного дня. Наприклад, якщо людина знає, як відремонтувати диван або електрику, то вона може це зробити без перепон, якщо запчастини є, звичайно. Або дати іншій людині добру пораду, як це можна виконати самій.

Знання ж набувають з книжок, зі спілкування з іншими людьми, телепрограм, Інтернету, газет, журналів. Багато цінних знань приносять власні спостереження, багато їх приносять людині подорожі.

Великий душевний скарб – це кохання та любов. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» кохання дає снагу головному герою, зігріває його серце, надихає на творчість та роботу.

Сочинения | Просмотров: 397 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Твір на тему «Чим багатий мій народ»

Коли я отримав тему твору, то подумав: мені ж потрібно написати книжку, щоб хоч мало-мальськи викласти, чим багатий мій народ. На це ж не вистачить одного шкільного твору! Народ України багатий на все!

По-перше, ми багаті на душевні якості та властивості. На доброту, щедрість, милосердя, сердечність, доброзичливість. Під час нещодавніх воєнних подій люди допомагали один одному. Хтось давав комусь безоплатно житло, хтось збирав речі та гроші для тих, хто потребував цих речей та грошей.

По-друге, українці багаті на вроду. «Чорні брови та карі очі» українців та українок оспівуються у багатьох літературних творах. Наприклад, у піснях та розповідях. Довгі густі коси українок стала легендою навіть у світі. А кремезні, сильні та міцні чоловіки – це справжня окраса української нації.

По-третє, мій народ багатий на таланти та щедрий на працю. Хтось з нас добре розбирається у технічних питаннях, хтось добре знає мови, хтось грамотно пише та висловлює свої думки. Багато хто вміє працювати з дітьми, займатися ними, вчити їх. Українці відомі своїми золотими голосами, хистом до танців, здібностями до театральних вистав.

Я дістався четвертого пункту розповіді про багатства свого народу. Тут я, мабуть, розповім про матеріальні статки. Народ наш багатий своїми природними ресурсами. Тобто, землею, водою, вуглем, лісом. Також ще тими корисними копалинами, що зустрічаються не так часто. Україна, наприклад, має запаси урану – це така радіоактивна сировина.

Народ український багатий своїми матеріальними статками, що надбав та зумів створити. Це будинки та дороги, нові виробництва, кафетерії, торгівельні центри. Насаджені сади та засіяні поля, створені шедеври ювелірного мистецтва та надруковані книжки – теж.

Багатство людини – воно найперше міститься в його душі. А душа України багата та широка, вона розливається, як ріка, як звук народної пісні. Тому і народ – багатий.

Сочинения | Просмотров: 216 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Твір у публіцистичному стилі на тему «Справжнє кохання»

«Я тебе кохаю» - ці слова, мабуть, хоче почути кожна людина. Кожен хотів би, щоб його кохали. А ще – кожен хотів би, щоб на його власне кохання інші люди відповідали взаємністю. Щоб прийняли та почули його слова «Я кохаю…»

Кохання – це почуття глибокої сердечної прихильності до іншої людини. Вважається, що не можна кохати дерево, кохати борщ або кохати собаку. Їх можна любити, бути до них прихильними. Слово кохання означає, що почуття світиться в серці людини, розквітає, неначе магічне дерево. А також слово «кохання» означає почуття пристрасні. Так кохає чоловік жінку, дівчина так кохає хлопця. А от «любов до Бога» - оце вже «любов», а не «кохання».

Яке кохання можна вважати справжнім? Мабуть, це такі стосунки, де люди один одному дарують сердечне тепло, взаємоповагу, турботу. Люди бережуть та цінять своє сердечне тепло та тепло іншого. Прикладом справжнього кохання і українській літературі можуть бути Лукаш та Мавка з «Лісової пісні» Лесі Українки.

Прикладом справжнього кохання в реальному житті я вважаю своїх батьків. Батьки мої познайомилися на вулиці. Мама тоді торгувала та несла важкі пакунки на ринок. Батько був водієм, стояв біля своєї машини, він щось крикнув їй, хотів пожартувати. Вони закохалися в один одного не відразу, спочатку довго спілкувалися, «підколювали» один одного. Мати навіть і не думала, що батько прийде з букетом троянд сватати її.

Вони разом вже двадцять років. Батьки, навіть коли сваряться, роблять це з гумором.

Кохання – це романтика та ніжність у стосунках, чесність та довіра. Люди, що кохають, діляться один з одним радістю та горем. Почуття кохання робить людину щасливою.

Сочинения | Просмотров: 178 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

«Як українці знайомляться» - публіцистичний твір

Українці – нація доброзичлива та дружелюбна. Українці полюбляють знайомитися, спілкуватися з різними людьми, з представниками різних народів та культур. Наші люди дуже жадібні до знань, нових вражень та нової інформації.

Зараз для знайомства не потрібно майже нічого. Можна познайомитися в Інтернеті, всього лиш написавши людині «Привіт! Чи можна познайомитися з тобою?». Або зробити те саме на сайті знайомств, де люди вже спеціально вивісили свої анкети для знайомства.

Українці добре знайомляться на зупинках транспорту, на базарі, в коридорах різних громадських закладів. Для цього варто лише розговоритися, розпитати один одного. Хтось просто посміхнувся до іншого і на цьому зав’язалося їхнє знайомство. А, можливо, дружба на довгі роки чи добре ділове знайомство. Часто так просто знайомляться майбутні подружжя, які потім закохуються один в одного.

Традиційно в Україні люди знайомилися вільно, без якихось заборон чи великих церемоній. Наприклад, для української культури не властиво було батькам забороняти дівчатам знайомитися з хлопцями. Дівчат ніколи не примушували мовчати в присутності хлопців, «набирати в рота води».

Молодь могла вільно зустрічатися на вечорницях, на «досвітках», розмовляти та задавати прямі питання. Найчастіше знайомство починалося зі щирих питань: «А чий ти? А хто твої батьки? А з якого ти села?». Якщо ж люди попадалися один одному сором’язливі, то розпитували спершу про нового знайомого своїх старих друзів. Така традиція збереглася і дотепер.

Я наведу літературний приклад. У повісті «Маруся» Квітки-Основ`яненка знайомляться майбутні закохані Маруся та Василь. Вони знайомляться під час гри. Ще не дізнавшись, хто є хто, хто якого соціального статусу, вони вже зближуються. Гра єднає їх, робить майже рідними.

Сочинения | Просмотров: 1905 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Твір на тему «Пам’ятай, що слово – бумеранг»

Бумеранг – це така штука в австралійських аборигенів, яка має властивість повертатися та летіти в напрямку того, хто її кинув. Тобто, кинув Петро бумеранга до Василя. А бумеранг сам повертається до Петра. Так він працює згідно фізичних законів.

Чому ж бумерангом можна назвати слово? Адже сам бумеранг – це зброя, загострена дерев’яна палиця, її використовують на охоті, на війні! Порівняння ж слова з бумерангом говорить про те, що слово може бути зброєю. Гострою та нещадною. А також саме такою зброєю, яка повертається до того, хто її кинув в іншу людину.

Я придумав приклад того, як слово може бути бумерангом. Йшла собі одна людина вулицею та й обізвала іншу дурепою. А та почула та й обізвала дурепою першу, тобто, слово «прилетіло» назад. Стоять вони серед вулиці та лаються, витрачають свій час на сварки.

Якщо взяти приклад з літератури, то можна побачити, що все серйозніше. У письменниці Марко Вовчок в повісті «Інститутка» панночка гнобить своїми словами та вчинками дівчат навколо, які теж хочуть щастя та кохання. А ще дуже яскравим прикладом того, як слова «літають бумерангами» може бути історія у повісті «Кайдашева сім`я» Івана Нечуй-Левицького. Стара Кайдашиха «пиля» словами невісток, немовби хоче розвалити сімейне щастя своїх синів.

Інші члени родини Кайдашів теж рідко лізуть «за словом у кишеню», але слово це найчастіше сварливе. Воно «літає» від одного до іншого члена родини, провокує сварки та сутички. Варто одному з членів родини згадати ту сварку, що була колись, закипіти від старої образи – і вперед!

Тобто, зі словом варто бути обережним. Недобре та необачне слово може нашкодити дружбі, коханню. І тоді лишається тільки розкаюватися в своїх словах.


 

Сочинения | Просмотров: 1058 | Загрузок: 0 | Добавил: MrDram | Дата: 04.10.2016

Вход на сайт